Карантин як виклик. Здолаємо його разом

Валентина Іванівна Подшивалкіна,

доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної та прикладної психології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова

Карантин змінив звичний темп і щоденні практики кожної людини. Він виявив прогалини в наших компетенціях і потрібен час, щоб кожен з нас згадав і оновив знання про віруси та способи життя в екстремальних умовах. Зміна усталених звичок вимагає часу. У кожної людини з’являється можливість обміркувати свій спосіб життя в умовах часових обмежень і нових, не завжди звичних, видів діяльності.

Перш за все, на мій погляд, слід звернути увагу на ряд принципів, дотримання яких може дозволити подолати період свого життя, обмежений жорсткими вимогами карантину, без психологічного напруження.

Принцип рутинізації передбачає наявність банального розпорядку дня,  про користь якого ми багато чули в дитинстві. Чим чіткіше розписані як повторювані, так і спеціальні завдання на день, на кожен тиждень, тим менше в житті невизначеності, наявність якої, власне, і створює неусвідомлюване почуття тривоги і психологічного дискомфорту. Важливо робити хоча б частину повсякденних рутин в один і той же час.

Принцип різноманітності нагадує нам про те, що нудьга і відсутність змін викликають негативні емоції і ведуть до депресії. Різноманітність має бути присутня у всьому. Наприклад, в їжі – нові і навіть незвичні смакові відчуття змушують прислухатися до свого організму і породжують новий досвід і звички. Нові фізичні вправи, нові види діяльності, нові техніки навчання і багато всього нового, що можна собі дозволити спробувати під час вимушеного карантину.

Принцип історизму дозволяє не поспішаючи розібратися в своєму давньому і недавньому минулому: в накопичених паперах, файлах, фотографіях, одязі та ін. Саме час навести порядок в своєму архіві і подумати про непотріб, який може залишитися після кожного з нас. Добре навести порядок в своїх справах.

Принцип повсякденності відносить нас до того, що оточує нас зараз, до проблем сьогоднішнього дня. Прибити, нарешті, цвях, навести порядок на книжкових полицях, в гаражі, розібратися з гардеробі та виконати безліч інших дрібниць, які саме час зробити/доробити, щоб полегшити своє життя вже сьогодні.

Принцип телеологічності нагадує нам про значення майбутнього в нашому житті. Мрії, плани, проекти створюють той горизонт, який розбурхує уяву, породжує надії і створює відчуття того, що все в наших руках. Саме час помріяти, але дуже детально, конкретно і з альтернативами.

Принцип детермінізму звертає нашу увагу на те, що не тільки зовнішні чинники впливають на наше життя. У багатьох випадках ми самі є джерелом своїх злетів і падінь. Коронавірус нагадав усім нам, що загрозу зараження несуть самі люди один одному, і тільки особиста відповідальність і здоровий глузд кожного можуть зупинити його поширення.

Принцип компетентності нагадує нам про межі наших знань про мінливий світ. Виявилося, що ми живемо в світі, про який ми не все ще знаємо. Відчуття безпорадності в цих умовах може провокувати депресію й апатію. Але в світі йдуть активні і цілком результативні пошуки нових знань про нового ворога і потрібен час, терпіння і віра в людей,  і в можливості їх розуму.

Принцип контексту дозволяє нам уникнути однобокого бачення проблеми. Зараз чимало нарікань про економічні втрати:  в контексті наш світ до і під час карантину. Але епідеміологічний контекст звертає нашу увагу на світ до, в період і, головне, після карантину. І тоді наші нинішні втрати здаватимуться нам дріб’язковими у порівнянні з втратами без карантину.

Принцип картини світу. Наукова картина світу показала в черговий раз свою крихкість і недостатність для розуміння того, як жити далі. Повсякденне знання або здоровий глузд, як зауважив ще Е. Гуссерль, ніколи не буде витіснене науковим. А це означає, що черпати свої знання про те, як виживати в умовах відсутності наукових уявлень про підступного і невідомого ворога можливо і в досвіді, і в знахідках/практиках звичайних людей, в тому числі і тих, хто пережив колись якісь екстремальні ситуації. Мудрість людей, накопичена століттями і не завжди відображена на вже звичних для нас носіях (наприклад, книгах), а частіше у вигляді усних історій, може стати джерелом уявлень про те, як продуктивніше поводитися в незвичайних умовах.

Принцип критичності нагадує нам про те, що в умовах невизначеності багаторазово зростає вал недостовірної, неперевіреної інформації, домислів, фантазій, страхів. Звідси часто звучать заклики не дивитися ТБ, не зависати на ФБ, захищати себе від зайвої інформації.

Бажаю всім нам зберегти себе і своїх близьких.

Карантин – це новий досвід і нові можливості, які посилає нам життя. Ми впораємося всі гуртом навіть при самоізоляції.

Скажіть нам Що ви думаєте
0Подобається3Супер0Радію0Здивований0Засмучений0Роздратований

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *